ПРО МЕНЕ

 Інформація закладу освіти про працівника:

1. Прізвище, ім*я, по батькові: Хлібороб Тетяна Іванівна

2. Дата народження: 18.09.1986р.

3. Освіта: Вища

4. Спеціальність за дипломом: Вчитель початкових класів та українознавства.

5. Місце роботи:ЗДО № 10 "Попелюшка" комбінованого типу

6. Посада: вихователь

7.Стаж безпосередньої педагогічної робои: 20 років

8. Стаж роботи на даній посаді: 16 років

9. Державні нагороди: грамота Управління освіти Чернівецької міської ради.

10.  Дата та результати попередньої атестації: 17 березня 2017 р. "спеціаліст І категорії"

11. На що претендую : встановлення категорії "спеціаліст вищої категорії"

Опис досвіду роботи:

Театр - це казковий край, в якому дитина радіє, граючи, а в грі вона пізнає світ!

С. В. Мерзлякова

Народна мудрість говорить: «Якщо твої плани розраховані на рік сій жито, якщо на десятиліття - саджай сад, а якщо твої плани розраховані на віки - виховуй дітей».

Усі мої роки трудової діяльності - це роки постійного пошуку нових форм і методів викладання, удосконалення педагогічної майстерності і розвитку педагогічних здібностей. За 12 років роботи працювала на всіх вікових групах. У своїй роботі використовувала програму «Малятко», базову програму розвитку дитину «Я у Світі» та працювала за освітньою програмою «Дитина».

Вибрала дану тему тому що вона є актуальною для роботи з дошкільниками в сучасному дитячому садку, так як дозволяє розвивати почуття, глибокі переживання і відкриття дитини, залучає його до духовних цінностей. Розвиває пам'ять, мислення, уяву, увагу; дозволяє збагачувати та активізувати словник дітей, що є важливим засобом для підготовки дітей до навчання в школі.

Театралізовано - ігройвд діяльність є джерелом розвитку почуттів, глибоких переживань і відкриттів дитини, залучає її до духовних цінностей. Театралізовано - ігрова діяльність розвиває емоційну сферу дитини, примушує її співчувати персонажам, співпереживати. Таким чином, театралізовано - ігрова діяльність - найважливіший засіб розвитку у дітей здатності розпізнавати емоційний стан людини по міміці, жестам, інтонації, уміння ставити себе на його місце в різних ситуаціях, знаходити адекватні способи сприяння. «Щоб веселитися чужим веселощами і співчувати чужому горю, потрібно вміти за допомогою уяви перенестися в становище іншої людини, подумки стати на його місце», - стверджував Б. М. Теплов. Театралізовано - ігрова діяльність дозволяє формувати досвід соціальних навичок поведінки завдяки тому, що кожен літературний твір або казка для дітей дошкільного віку завжди мають моральну спрямованість (дружба, доброта, чесність, сміливість та ін).

Участь в театрально - ігровій діяльності дозволяє дитині вирішувати проблемні ситуації опосередковано від імені якогось персонажа. Це допомагає долати боязкість, невпевненість у собі, сором'язливість. Таким чином участь дітей в театрально - ігровій діяльності допомагає всебічно розвивати дитину.

В душі кожної дитини криється бажання вільної театралізованої гри, в якій вона відтворює знайомі літературні сюжети. Саме це активізує його мислення, тренує пам'ять і образне сприйняття, розвиває уяву і фантазію, удосконалює мову. Виховні можливості театралізовано - ігрової діяльності величезні: її тематика не обмежена і може задовольнити інтереси і бажання дитини. Беручи участь у ній, діти знайомляться з навколишнім світом у всьому його різноманітті - через образи, фарби, звуки, музику, вміло поставлені запитання спонукають думати, аналізувати, робити висновки і узагальнення. У процесі роботи над виразністю реплік персонажів, власних висловлювань активізується словник дитини, вдосконалюється звукова культура мовлення, поліпшується діалогічна мова.

Тому саме театрально - ігрова діяльність дозволяє вирішувати багато педагогічних завдань, що стосуються формування виразності мовлення дитини, інтелектуального та художньо - естетичного виховання. В результаті дитина пізнає світ розумом і серцем, висловлюючи своє ставлення до добра і зла; пізнає радість, пов'язану з подоланням труднощів спілкування, непевності в собі. У нашому світі, насиченому інформацією і стресами, душа просить казки - дива, відчуття безтурботного дитинства.

Вивчаючи методичну літературу, я вибрала матеріал для впровадження у своїй групі, а також прийшла до висновку, що використовуючи даний матеріал можна розширити уявлення дітей про навколишню дійсність, удосконалювати вміння зв'язно та виразно переказувати казки.

Оскільки предметно-розвиваюче середовище має забезпечувати право і свободу вибору кожної дитини на театралізацію улюбленого твору, в зоні театралізованої діяльності нашої групи є різні види лялькового театру - маски, ляльки, декорації. Також є книжковий куточок, де можна переглянути

ілюстрації з казок, де періодично оновлювлюється матеріал, орієнтуючись на інтереси різних дітей.

Театрально - ігрова діяльність виконує одночасно пізнавальну, виховну і розвиваючі функції. Тому через їх зміст, форму і методи я прагнула до досягнення трьох основних цілей:

-       розвитку мовлення та навичок театрально - виконавської діяльності;

-       створення атмосфери творчості;

-       соціально - емоційному розвитку дітей.

Змістом моїх занять було не тільки знайомство з текстом будь-якого літературного твору чи казки, але і з жестами, мімікою, рухами, костюмами. Найважливішим була практична дія кожної дитини. При читанні або розповіді чого-небудь я намагалася висловити щирість і неподільність своїх почуттів до прочитаного або розказаного. Але ні в якому разі не намагалася нав'язувати свої оцінки, відносини. Навпаки, надавала дітям можливість висловитися, виявити емоційну активність,. Намагалася не допустити у дітей страху перед помилкою, щоб дитина не боялася вийти на «сцену». Тому, пропонуючи дитині «зіграти» або «показати» що-небудь, я виходила з реальних можливостей конкретних дітей. Щоб яскравіше розкрити свої можливості і таланти в театралізованій діяльності, діти повинні набути багато навичок і умінь.

Для зняття м'язового напруження я використала наступні вправи:

-«Привітайтеся один з одним за обидві руки по черзі»,

-«Знайди поглядом свого товариша»,

-       «Не переплутайте руху».

Пальчикові вправи:

-«їжачок»,

-«Кізонька рогата...»,

-«Жу - жу - жу», які допомагають розвивати дрібну моторику рук.

Для навчання дітей засобів мовної виразності пропонувала дітям вимовити з різною інтонацією самі звичні слова: «візьми», «принеси», «допоможи», «здрастуй» (привітно, недбало, просячи, вимогливо).

Використовувала завдання - вправи «Різні настрої», «Я радію, коли...», «Я сумую, коли...».

Для розвитку дикції я використовувала скоромовки, ігри.

З метою розвитку уяви, мислення, пам'яті пропонувала дітям закінчити «Короткі історії». Для більш яскравого створення образу дітям необхідно володіти виразними пластикою і мімікою.

Для розвитку пластичної виразності я пропонувала дітям:

1.      Пройти по камінцях через струмок від особи будь-якого персонажа (казки, оповідання, мультфільму) за їх вибором.

2.      Від імені будь-якого персонажа підкрастися до сплячого звіра (зайця, ведмедя, вовка).

3.      Зобразити прогулянку трьох ведмедів, але так, щоб всі ведмеді вели себе і діяли по-різному.

При виконанні цих вправ дітьми, я стежила за тим, щоб діти самі помічали відмінності у виконанні своїх друзів і прагнули знаходити свої рухи, міміку.

Особливо подобалися дітям вправи для розвитку виразної міміки:

1.     Солоний чай.

2.      їм лимон.

3.      Сердитий дідусь.

4.      Лампочка згасла, запалилася.

5.      Тепло - холодно.

6.      Розсердились на забіяк.

7.      Образилися.

8.      Мені сумно.

9.      Показати, як кішка випрошує ковбасу.

Розвитку творчої активності дітей сприяли не тільки заняття з театралізованої діяльності, але й індивідуальна робота з кожною дитиною для чого використовую ігри такі як:

«Добрий чи злий?»,

«Казковий етикет»,

«Казки» математичні пазли,

«Казки» мнемотаблиці,

Вивчення художнього твору за опорною схемою.

Для розвитку впевненості в собі і соціальних навичок поведінки, я старалася так організувати театралізовану діяльність дітей, щоб кожна дитина мала можливість проявити себе в якійсь ролі. Для цього я використала різноманітні прийоми:

-      вибір дітьми ролі за бажанням;

-      призначення на ролі найбільш боязких, соромливих дітей;

-      програвання ролей в парах.

Діти завжди готові грати казки. Це їх спосіб пізнання світу. У творчій атмосфері дитина розвивається швидше, повноцінніше. Входячи в казку, дитина отримує роль одного з героїв, мимоволі вбирає в себе те ставлення до світу, яке дає силу і стійкість в майбутньому житті.

В результаті дитина пізнає світ розумом і серцем і виражає своє ставлення до добра і зла. Улюблені герої стають зразками для наслідування. Оскільки розвиток через театрально - ігрову діяльність дітей та накопичення ними емоційно - чуттєвого досвіду - тривала робота, знадобилася участь батьків. Для них я проводила консультації, давала поради, рекомендації. Оновлювала матеріал в куточку для батьків, намагаючись підібрати цікаві та доступні завдання, вправи, які вони могли б самостійно використовувати вдома. Надаю поради, консультації у VIBER групі.

Було організовано розваги, одна з них "Колобок - супермен" музична казка та свята одне з них «Новорічні чудеса біля ялинки»,заняття «Цікаво про казку - Рукавичка», «Подорож в казку Колобок», "Веселий Колобок" у підготовці яких батьки брали активну участь (виготовлення костюмів, масок, декорацій).

Основи драматизації та акторської майстерності закріплювалися і розкривалися на музичних заняттях, самостійної театралізованої діяльності, на святах і розвагах.

Як я бачу то:

1.     У дітей підвищується інтерес до театрально - ігрової діяльності.

2.     Удосконалюються виконавські вміння дітей у створенні художнього образу.

3.      Розширююся уявлення дітей про навколишню дійсність.

4. Збагачується і активізуєтья словник дітей.

5.     Удосконалюється інтонаційна виразність мовлення.

6.      Розвивається пам'ять, мислення, уява, увага дітей.

7.     Удосконалюється вміння дітей правильно оцінювати свої і чужі вчинки.

8.      Діти вчаться розуміти емоційний стан іншої людини і висловлювати своє ставлення.

Батькам давала такі рекомендації:

1.     Щоб читали більше творів художньої літератури, усної народної творчості.

2.      Щоб проводили бесіди за змістом прочитаних творів та переглянутих на інтернет ресурсах.

3.     Щоб аналізували характери персонажів, вчили давати оцінку їхнім вчинкам.

4.     Щоб пропонували дітям завдання, ігри, вправи на розвиток пам'яті, мислення, виразної мови, міміки, жестів.

5.     Щоб організовували постановки вистав, драматизацій казок в сімейному колі.

6.      Щоб відвідували театри.

7.      Щоб брали участь у тематичних вечорах, святах, розвагах.

Цей світ - театр, і роль тут не одна, Яку обрав - така тобі й ціна!